Мандрівка на скелястий хребет Ключа

     Хребет Ключа, попри свою близькість до відомих туристичних місць, таких як водоспад Кам'янка та Журавлине озеро, в інтернеті залишається білою плямою. Знайти точну прив'язку всіх скель на хребті разом з треком, чи хоча би фотографій в Гугл Мепс, чи, принаймі, нормальний опис маршруту, практично не можливо. Ну не коляться туристи і все! Тому на минулих вихідних, ми - двоє вихованців "Ровені": я і Євген, та троє цікавих людей, бажаючих розвіятись: Павло, Людмила та Сергій , вирішили самотужки дослідити, що там і як. Звісно маршрут починався через вже відомі водоспад та озеро... 

Водоспад Кам'янка

Сюрреалістичне "Мертве" озеро

   Обійшовши озеро по колу, ми надибали стежку, марковану найкращим в світі маркування - кольоровим скотчем))) на захід від озера, і почали підйом. 

Велика трембіта)))

     Ліс все більше їжачився камінням та чималенькими брилами...

     А часом і величенькими тріщинами...

     Поки справа ми не побачили першу скельну групу, яку шукали: Скелю "Орел".

Скеля "Орел"

     Скотч повів нас далі вверх і досить швидко ми вийшли до другого скельного комплексу - "Острів Пасхи".

Карпатська "Кобра")))

"Острів Пасхи"

     Під скелями ми виявили стоянку, де запискою нас попросили не смітити і користуватися всіма благами там наявними. Там навіть була кава, цукор, посуд, тощо... 

Стоянака на "Острові Пасхи"

     Після "Острова..." скотч закінчився і ми пішли навмання. Спочатку зійшли з відрогу на захід і спустились до струмка, з якого досить близько набирати воду, якщо табір біля скель.

     А потім, чимось, схожим до майданчика старої дороги, почали підніматись вверх на хребет. Стежка то губилась, то знаходилась знову, аж ось ми вийшли на хребет і побачили гарну стежку, марковану синьою фарбою. А пройшовши ще метрів 200, здивовано побачили маркер 500 маршруту, що виходив із сусіднього відрогу. Навіщо було вести маршрут тудою, якщо на відрозі, яким ми піднімались, є купа атракційних скель? Для мене це залишиться загадкою... 

500! Як виявилось: зі Скель Довбуша до Східниці

      Рухаючись за маркерами на схід, невдовзі ми підійшли під вершину Ключа, а за нею ми побачили ось що:

Вирубка на хребті зі сторони НПП

       Вирубка досягла вже вершини хребта, і це зі сторони нацпарку... 

     Ще кількасот метрів, і ми прийшли до меморіалу УСС. Перед ним, недалеко, є криниця, біля якої можна пообідати. Біля самого меморіалу ми побачили схему маршрутів в Бескидах. В інтернеті її немає, внизу також, а от на вершині хребта вона, напевно, найбільше в нагоді туристам(((

  

Меморіал УСС під Ключем

     Далі ми вийшли на наступну після Ключа вершину і повернули на її південно-західний відріг в пошуках тектонічного розлому, досить швидко ми його знайшли, на правому схилі відрогу, правда, як виявилось пізніше, не той))) Але також цікавий:

     Після оглядин каньйону ми вернулись до дороги, де наші шляхи розійшлись. Євген, Павло, Людмила та Сергій вернулись назад по 500 маршруту, а я залишився ночувати, та шукати загадковий "Стоунхендж" і Поляницьке озеро. Але мене на пів дня збив з пантелику знак:

     Трохи моя вина, якби я звірився зі схемою маршрутів на тій таблі, то зорієнтувався б швидше, але ж схеми в туристів також немає. Але і стрілка на Кам'янку там криво прибита, вона швидше вказує донизу, а повинна - назад, звідки ми прийшли. Довго розповідати як я кілька годин ходив кругом гори, намагаючись звірити наявні дороги (а їх там багацько)з рельєфом на карті. 

Вид на схід з вершини 940 Яворини - найвищої на хребті

Вид на хребет Лопати з Яворини

Але тепер я тепер там орієнтуюсь досконало))). "Стоунхенджа" я таки не знайшов, наявні схеми, взяті з інтернету, мені не допомогли. Тому я повернувся дещо назад, на одну мальовничу галявину з водою неподалік, і вирішив побродити лісом в пошуках невідомо чого. Бувають такі моменти коли тебе інтуїтивно тягне. І я не помилився, але моєму здивуванню не було меж - бо я натрапив на справжній розлом

Розлом

Вхід  в печеру "Пілігрим"

     Ледь помітна стежка від каньйону, вивела мене все ж до того горе-вказівника, та інтуїція, в присмерках, потягнула мене стежкою по хребту. І не дарма, через 200 метрів я побачив ще одні скелі 

      З них відкривався гарний краєвид на Труханів, а тепер досить, треба спати)

     Ранок зустрів мене несамовитим співом пташок, а сонце заставило випозти з надміру теплого спальника

Моє бунгало)

Галявина з лавкою

Вершина, яку видно з любої точки Бескидів)

     Дорогою до Труханова дуже мальовничі камені

Скелі Довбуша з Тирси

Вид на Труханів та Синєвидненську долину

На вершині Тирси

     Тепер це бачте озеро Наталі, в честь дружини маркувальника, чи що))) Але дорога прочищена, після вчорашніх дебрів це просто чудесно... 

  

Поляницьке (Безіменне, Дике) озеро

Цей пліт, здається ще в постах з 2007 року фігурує)

Мощена колодами дорога

     Озеро прекрасне))) Далі я спустився в Труханів, де мене пригостили ябком) та вчетверте в житті підвезла жінка). Вдале закінчення вдалої подорожі... 

     Хто йшов тільки на день, ті мали джіпіеса і записали трек:

     Координати основних точок:
Скеля Орел 49°02'36.5"N 23°34'26.2"E
Острів Пасхи 49°02'42.5"N 23°34'28.4"E
Псевдоканьйон 49°02'13.2"N 23°36'54.3"E

     А далі я подаю координати того що бачив я, але взяті не з джіпіеса, а просто тицьнуті на Гугл Мепс, географ з мене непоганий, зі знімками працюю часто, тому надіюсь розбіжність не більше 20-30 метрів)))

Справжній каньйон  49.0338, 23.61266

Криво прибитий вказівник 49.036656, 23.619194

Скелі на хребті 49.033308, 23.622670

Галявина з лавкою 49.033392, 23.617219

Струмок біля галявини 49.032112, 23.618292

Вказівник на озеро 49.030155, 23.633201

Поляницьке озеро 49.025040, 23.633810