середу, 27 квітня 2016 р.

Ще один спосіб вийти на Парашку, або краще не пхайся туди, якщо не мазохіст)))

     На Парашку є безліч банальних способів виходу, ходжених-переходжених, з купою туристів, але ними список маршрутів все ж не вичерпується. Тому ми з Володею Петриківим, колєгою із села Довге Гірське вирішили побути оригінальними і вийти на неї за день власне із бази АГП "Ровінь".
     Пройти тим маршрутом я планував ще перед першим курсом, але продавець в магазині порадив нам не пхатисі в ті, давно не ходжені, джунглі. Ми його послухали і правильно зробили, бо навіть з Крушельниці ми тоді вийти не змогли, блудивши 5 годин лісом з компасом, і вийшли неочікувано в ту ж Крушельницю)))) Видно рано ще мені було. Пройшло шість років, все заросло ще більше, але бажання залишилось, і от ми з Володею вирушили з "Ровені" на штурм Широкого Верху і Парашки. Взагалі, щоб урізноманітнити програму, можна на Широкий(Великий) Верх вийти  через водоспади Лазний (між іншим, найвищий у Львівській області) чи Сопітський. Ми ж заскочили на Сопітський, але вибрали взагалі третій шлях - вийти на Сопітські полонини зі сходу. Дороги там намальовані (ги-ги), хоч сліди найдемо, думали ми). Але спочатку про водоспад. Шлях знав Володя, ми пройшли майже в кінець села, звернули направо і пішли над долиною потоку, на якому розташований водоспад. На Гугл Мепс цей водоспад позначений доволі правильно, тому його неважко знайти. Перед тим була дощова погода тому він вражав красою, а ще вражав схил, по якому треба було дупою до нього спускатись.
Сопітський водоспад

четвер, 7 квітня 2016 р.

На краю Карпат: Мандрівка з Орова до Трускавця

     На Орівський хребет мені доводилось колись ходити ще в 9 класі. Тоді, після ожидівського бабаху з фосфором, місцевих дітей відправляли по санаторіях і таборах, кого куди. Мене відправили під Трускавець. Після першого мого походу на Парашку, в 11 років, я відчував страшний голод за тими враженнями, тому коли сказали, що дітей збирають в похід, хвилин за 5 після того як я приїхав, я, недовго думаючи, кинув речі і пішов з ними. Досі в голові свіжі спогади: круті краєвиди, потім злива, бабуся, що прихистила в себе в хатині п'ятдесятеро змоклих дітей і поїла чаєм))) Де та бабця жила, і чи жива вона зараз, я не знаю. Але недавно вирішив відновити спогади і маршрут в голові. 

     Цього разу я пішов в зворотньому напрямку, з Орова в Трускавець. Все стандартно - зранку зі Львова автостопом до Стинави, на маршрутку не встиг, але добрий хлопець підвіз прямо куди треба, ще й пригостив, уже стандартно - яблуками. І в Орові від церкви я розпочав свій підйом на Береговий хребет, фактично на край Карпат
Орівська долина, вид на захід

Мандрівка на скелястий хребет Ключа

     Хребет Ключа, попри свою близькість до відомих туристичних місць, таких як водоспад Кам'янка та Журавлине озеро, в інтернеті залишається білою плямою. Знайти точну прив'язку всіх скель на хребті разом з треком, чи хоча би фотографій в Гугл Мепс, чи, принаймі, нормальний опис маршруту, практично не можливо. Ну не коляться туристи і все! Тому на минулих вихідних, ми - двоє вихованців "Ровені": я і Євген, та троє цікавих людей, бажаючих розвіятись: Павло, Людмила та Сергій , вирішили самотужки дослідити, що там і як. Звісно маршрут починався через вже відомі водоспад та озеро... 

Водоспад Кам'янка