Напевне не особливо люблю писати, як можна побачити з блогу або стану моєї дисертації, але карантин вносить корективи у все, навіть у лінь. Якось раптово з'явилося бажання пописати, тим більше, що з подорожами зараз скрутно у людей і найближчим часом ніякий безвіз нам не світить - відправитись у віртуальну подорож теж непоганий варіант. Діло було давно - восени 2017 року, але сама подорож до Ірану - найяскравіша з усіх моїх мандрівок. Мандрувати ми вирішили з Олесем велосипедами в стилі автономного мінімалізму, або простіше кажучи бомж-стайл). В нас були: намет, спальники, два шматки термоізолу замість каріматів, бо так менш об'ємно і легше в літаку, запас порційних каш з сушеними овочами власного виробництва на місяць часу, запасні деталі до вело, інструменти, пічка Бонда і мультипаливний пальник Optimus Polaris, який ми вимантили у Банку Спорядження від ПроПоходи. Про весь цей джентльменський набір я колись допишу окрему статтю, а наразі поїхали мандрувати...
